Дейнеко Тетяна Миколаївна

10 основних помилок батьків у вихованні дітей

Усім батькам хочеться бачити своїх дітей здоровими, інтелектуально розвиненими і самостійними особистостями, але нерідко мами і тати допускають виховні помилки за які, згодом, доводиться розплачуватися дитині.

 

1. Небажання прислухатися до дитячої думки

Батьки щиро дивуються: навіщо питати, що думає дитина з того чи іншого приводу, якщо рішення все одно приймуть вони. Через пару років, мама і тато почнуть обурюватися: чому їх чадо не вміє приймати дорослі самостійні рішення. Виховавши в ньому інфантильність, батьки допустили серйозну помилку, виправити яку не так-то просто.

Що робити? Надати дитині право вибору, тому що не приймаючи особистих рішень, ваше чадо не стане самостійним.

 

2. Перевищення батьківської влади

Батьки повністю контролюють дії дитини, жорстко обмежуючи її право на свободу. У результаті: низька адаптаційна здатність у суспільстві, конфлікти з однолітками, загострення відносин з батьками.

Що робити? Не використовуйте свій авторитет проти дитини. Будьте більш тактовними по відношенню до неї.

 

3. Розбіжності у вихованні

Багато мам і тат розходяться у виховних цілях. У таких сім’ях строгість батька з контрастом терпимості і м’якості матері, не дозволяє дитині відрізняти легку витівку від значного проступку.

Що робити? Батьки повинні дотримуватися єдиних поглядів на виховний процес.

4. Непослідовність у вихованні

 

Таке зустрічається часто. Наприклад, сьогодні мама заборонила дивитися мультфільми через отриману двійку на тиждень, але вже завтра заборона знімається. В результаті, дитина несерйозно ставиться до покарань і заборонам.

Що робити? Якщо ви прийняли якесь рішення, відстоюйте свою точку зору до кінця.

 

5. Емоційне відкидання

Батьки обтяжуються власною дитиною, не отримуючи від спілкування з ним належного задоволення. Частіше таке буває в сім’ях з двома і більше дітьми, один з яких отримує більше любові та уваги, ніж інші. Відкинута дитина виростає потайною і образливою.

Що робити? Свої почуття до дітей важливо ділити порівну. Не можна їх ділити на улюблених і «не дуже». І тоді між дітьми не встанутье ревнощі і ворожнеча, яка ніколи не дозволить їм зблизитися.

 

6. Виховання вундеркінда

Бажаючи дати дитині прекрасну освіту і розвинути її, часом надумані, здібності, батьки позбавляють її повноцінного дитинства. Таку дитину можна назвати нещасною – вона завжди поспішає, чимось зайнята. ЇЇ нервова система перевантажена. Вона протестує проти такого режиму наростаючою тривогою і неврозами.

Що робити? Подарувати дитині більше свободи, позбавивши її від невиправданої зайнятості.

 

7. Гипопротекции

Дефіцит уваги аж до байдужості до долі дитини. У результаті дитина відчуває себе самотнійною і безпорадною перед навколишньою дійсністю.

Що робити? Батьки повинні переглянути свої погляди на виховання, дати дитині моральну підтримку, частіше перебувати поруч, повірити в її успіх.

 

8. Гіперопіка

Надмірна турбота про дитину, оточення її підвищеною увагою. Наслідок гіперопіки – соціальна безпорадність і егоцентризм.

Що робити? Батькам слід усвідомлювати приховані мотиви своєї поведінки, що нормалізує їх ставлення до свого чада.

 

 

 

9. Надмірна суворість

Якщо ви не спускаєте дитині жодної провини, вважаючи, що, таким чином, ви вчите її хорошому: дисципліни, чесності тощо, ви помиляєтеся. Постійні окрики і покарання вирощують невпевненість, вашій дитині складно вибудовувати відносини з оточуючими, тому що вона сумнівається в їх щирості.

Що робити? Якщо ви не хочете стати ворогом власної дитини, навчітеся стримувати свої емоції.

 

10. Батьківський егоїзм

Це поширена помилка багатьох мам і тат: згадайте, напевно, ви обрушували гнів на дитину, якщо вона своєю гучною грою заважала вам відпочивати. Або вдавалися до дрібної брехні, щоб швидше її заспокоїти. У результаті, дитина відчуває себе знедоленою, розуміючи, що нарівні з вами вона має право на ігри та спілкування.

Що робити? Не піддаючись емоціям, роз’яснити дитині виниклі обставини, роблячи її рівноправним співучасником того, що відбувається.

Виховання дитини – тяжка праця, але виправляти допущені помилки і перевиховувати заново – ще складніше. Багато батьків розуміють свої помилки надто пізно, зустрічаючи холод і байдужість своєї дорослої дитини.

 

 

 

Профілактика дитячого травматизму

Травма — це тілесне ушкодження внаслідок дії зовнішніх чинників. Ушкоджен­ня, що часто трапляються у дітей різного віку, називають дитячим травматизмом. Найпоширенішими видами травматизму серед дітей до семи років є побутовий, ву­личний і транспортний.

 

Побутовий травматизм

Постійно турбуйтеся про безпеку дитини вдома. Систематично виховуйте в дитині обачливість і обережність.

Поясніть, що особливо обережним слід бути з вогнем і під час використання елек­тричних приладів.

Застерігайте дитину від пустощів на балконах і драбинах, аби уникнути забиття та падіння з висоти.

 

Не відчиняйте вікна навстіж у приміщенні, де перебуває дитина.

Не допускайте дитину до газової або електричної плити під час приготування їжі, аби уберегти її від термічних опіків.

Зберігайте в недоступних для дитини місцях шкідливі речовини, щоб запобігти отруєнням, опікам стравоходу та органів дихання дитини.

Не залишайте в доступному для дітей місці голки, цвяхи, леза бритв та інші гострі предмети, щоб дитина не завдала собі шкоди.

Облаштуйте власне помешкання та ігрову зону так, аби максимально уберегти ди­тину від падіння та забиття.

 

Позбавтеся несправних електроприладів та ізолюйте проводи та розетки.

Поясніть дитині, що вставляти в розетки шпильки, цвяхи, ножиці тощо небезпечно для життя.

 

Вуличний травматизм

Привчіть дитину бути обережною на сходах і під час підйому та спуску міцно три­матися за поручні.

Поясніть дитині, що під час ігор з іншими дітьми слід поводитися чемно: не штов­хати інших, не кидатися піском тощо.

Не дозволяйте дитині залазити високо на дерева, драбини, споруди, щоб уберегти її від падіння з висоти.

 

Поінформуйте дитину, що всі каналізаційні люки, підвали та канави слід оминати.

 

Не грайте з дітьми на необладнаних або пошкоджених дитячих майданчиках.

Перевіряйте гойдалки та спортивні снаряди на дитячих майданчиках і в парках відпочинку на справність перед катанням чи тренуванням.

 

Оминайте ділянки, де проводять ремонтні роботи.

Розкажіть дитині, що ходити під балконами будівель небезпечно через можливість падіння предметів, бурульок тощо.

 

Транспортний травматизм

Навчайте дитину правилам дорожнього руху з раннього віку і постійно зміцнюйте ці знання.

Не залишайте дітей без догляду на подвір'ї, на вулицях з інтенсивним рухом тран­спорту.

Стежте уважно за дітьми під час їхнього катання на велосипедах, самокатах, сан­ках, роликах тощо.

Забороняйте дітям кататися на велосипедах, самокатах, скейтах тощо на проїжд­жій частині дороги та мостах.

Подавайте позитивний приклад дитині бездоганним дотриманням правил дорож­нього руху.

Переходьте дорогу лише по пішохідному переходу і в спеціально призначених міс­цях, тримаючи дитину за руку.

Звертайте увагу дитини на інтенсивність вуличного руху, світлофори, пішохідні пе­реходи, сигнал «Стережись автомобіля».

Пояснюйте дитині правила поведінки на дорозі під час кожного перебування на вулиці.

Привчіть дитину ходити лише по тротуарах з правого боку дороги, а в тих місцях, де тротуарів немає, йти з лівого боку дороги назустріч транспорту.

Не перетворюйте турботу про дитину на безперервні заборони та обмеження, щоб не образити її і не викликати зворотної реакції.

 

 

Подружнім конфліктам - стоп!

- поруч дитина

В сім'ї де конфлікт продовжується довго, утворюється трикутник. Теорію «трикутників» психологи сім'ї перейняли з антропології та соціології. Отож якщо між двома особами є довготривалий, виразний конфлікт і ще коли він супроводжується великою напругою- тоді напруга зменшується коли в конфлікт включити третю особу. В сім'ї автоматично учасником протистояння стає дитина. Це відбувається несвідомо. Твориться патологічний трикутник. Тут вже не йдеться про сварку. Дитина тепер вже на постійно стає стороною в конфлікті і що найгірше реагує на це драматично.

 

                Батьки зовсім не усвідомлюють проблем з дитиною. Це проявляється тоді коли мале починає наприклад хворіти, або стає «неслухняне» - тоді треба ним серйозно піклуватися. 

 

              В таких трикутниках може бути так, що кожний з батьків намагається перетягнути на свій бік нащадка. Мама скаржиться часом на батька, батько піддає сумніву рішення мами. Обоє намагаються бути близько з дитиною. 

 

             І навіть не сваряться. Тоді дитина стає перед серйозним конфліктом відданості, вона або добра дитина мами або тата. Тимчасом вона рівно кохає маму і тата і одночасно хоче бути з ними обома. Коли дитині добре з мамою, переживає що батько гнівається, що йому прикро - і навпаки. 

 

            Така ситуація доводить до нервових розладів в дитини. Це однак лише одна з форм патологічного трикутника. Може бути також так, що конфлікт між батьками відвертий і дитину перетягли вже на один бік. Утворюється коаліція наприклад матері з донею. Тоді підчас сварки дитина стає на боці мами, відкидаючи батька, що в подальшому розвитку приносить серйозні наслідки. 

 

             Може бути також такий трикутник, де всі невдачі, агресію батьки переносять на дитину. В такій сім'ї батьки в нічим не можуть погодитися окрім одного- в них «невдала дитина». Такі діти поводяться агресивно, часто прояви негативізму, а коли підростають, шукають поваги поза домом в субкультурних середовищах, залишають батьків. Їхня самооцінка найчастіше просто вщент розбита. 

 

            Буває також, коли постійний конфлікт проявляється тим, що батьки надто зосереджуються на здоров'ї дитини. Такі діти часто слабкіші за ровесників, несамостійні. В батьків «хвора» дитина, що звільнює їх від дій які б могли врятувати їхній шлюб і взаємні відносини. Тут конфлікт серйозно прихований і на зовні всім здається що це зразкові сім'ї, в яких ніколи не сваряться. 

 

               У кожній родині, великій або маленькій, тільки що створеній або «зі стажем», щасливій або не дуже, завжди є щось загальне для кожної з них, і щось індивідуальне. Розходжень між родинами може бути безліч. Й обумовлені вони тим, що в кожній існує набір своїх правил і законів, які впорядковують їхнє життя.

 

              Правила - це очікування щодо того, як люди мають поводитися в певних ситуаціях і обставинах. Вони відображають погляди людей щодо того, що добре, що погано, що можна або не можна, і що буде, якщо цих правил не дотримуватися. Правила в родині бувають двох типів:

 

- відкриті - тобто ті, які висловлюються відкрито, обговорюються членами родини, і їх можна за необхідності змінити; 

 

- негласні - це ті, про які ніхто не говорить уголос, але всі їх дотримуються. І проявляють себе ці правила вже тоді, коли хтось їх порушує.